На сьогодні IT-індустрія – одна з найбільш активно розвинутих і прибуткових галузей економіки у світі. Тому не дивно, що уряд України зацікавлений створити максимально сприятливі умови для розвитку цього сектору в країні. Навіть незважаючи на те, що нам ще далеко до Європи з її позитивними прикладами у цьому напрямку, вже існує чимало правових конструкцій, які забезпечують IT-спеціалістів необхідною системою для легального ведення бізнесу. Наприклад, відповідно до норм пункту 26.1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, для платників податку на додану вартість діють певні пільги. Зокрема, до 1 січня 2023 звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання програмної продукції. Також, відповідно до спеціальної статті ПКУ, при експорті послуг, коли ці послуги надаються українською компанією нерезиденту, звільняється від ПДВ певний перелік послуг, що відповідає міжнародній практиці. Таким чином, легальне ведення IT-бізнесу стає все більш привабливим і цікавим як для українців, так і для іноземних громадян.

Перший етап – правильне структурування IT-бізнесу, що є необхідною умовою для його розвитку в Україні. Це потрібно для легального функціонування компанії, залучення акціонерного чи позичкового капіталу, популяризації, виходу на зовнішній ринок, оптимізації податкового навантаження, пошуку нових клієнтів тощо.

На сьогодні існує декілька успішних моделей структурування IT-бізнесу в Україні:

1. Замовник (іноземна компанія) – девелопери

Ця модель дозволяє іноземній компанії укласти контракти, пов’язані з наданням послуг по розробці програмного забезпечення, одночасно з декількома розробниками девелоперами, кожен з яких є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою відповідно до законодавства України.

В даному випадку відсутні будь-які корпоративні або трудові відносини, що робить таку модель дуже простою у розумінні та використанні. Однак існують і певні ризики. Зокрема, якщо документи оформлені неналежним чином або якщо будь-який документ не відповідає визначеним законодавством умовам, контролюючи органи можуть трактувати такі ділові відносини як трудові, що може стати причиною порушення кримінальної справи за ухилення від сплати податків.

2. Замовник іноземна компанія – фізична особа-підприємець

Така модель структурування IT-бізнесу передбачає укладення контракту між замовником і однією фізичною особою-підприємцем, яка фактично керую бізнесом іноземної компанії на території України. Її основною перевагою є те, що замовнику не потрібно припиняти свою діяльність або здійснювати реорганізацію компанії в України після закінчення проекту. Ця модель також дає можливість підприємцю виступати проектним менеджером, в обов’язки якого входить виконання дій керівника, розподіл замовлень та платежів, контроль за своєчасною розробкою проекту та інше.

Разом з тим існують і певні ризики. Попри те, що ця модель структурування є легальною, контролюючи органи нерідко мають питання щодо такої схеми ведення IT-бізнесу. Крім того, суми платежів, а також розмір команди девелоперів, є обмеженими.

3. Замовник іноземна компанія – українська компанія ТзОВ – девелопери

Ця модель полягає в укладенні контракту, пов’язаного з наданням послуг по розробці програмного забезпечення, між іноземною компанією та українською компанією, яка в свою чергу укладає окремі контракти з девелоперами, кожен з яких є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою відповідно до законодавства України.

Така модель структурування IT-бізнесу має свої плюси та мінуси. Наприклад, через те, що іноземній компанії не потрібно виплачувати кошти кожному окремому девелоперу, зменшуються комісійні платежі за банківські послуги. Разом з тим витрати на обслуговування української компанії, з якою укладений контракт, можуть навпаки зрости. Ще одна річ, на яку слід звернути увагу, це фактичне місцезнаходження кожної фізичної особи-підприємця девелопера. Так, якщо всі вони будуть постійно знаходитись в приміщенні української компанії, уникнути перевірки контролюючими органами не вдасться.

4. Замовник іноземна компанія – українська компанія ТзОВ – наймані працівники

Така модель структурування передбачає укладення контракту між замовником і українською компанією, наймані працівники якої мають надати замовнику послуги по розробці програмного забезпечення. Ця схема є найбільш безпечною з точки зору українського законодавства, але разом з тим вона також є і найбільш витратною як у грошовому, так і часовому планах.

Зазначені вище моделі структурування IT-бізнесу є основними існуючими в Україні, але це не означає, що вони єдині. Такі моделі зазвичай використовуються при відкритті компанії та в подальшому можуть бути змінені на складніші структури.

Тепер давайте розглянемо основні питання, які можуть виникнути при створенні IT-компанії в Україні. Як вже було зазначено, фактичне місцезнаходження кожної фізичної особи-підприємця (девелопера) є важливим аспектом, але ще більш важливим є те, хто може орендувати приміщення для діяльності нового підприємства. Само собою зрозуміло, що це не може бути іноземна компанія. Згідно існуючого законодавства Україні, на підприємства, установи та організації, які не мають належної державної реєстрації, накладається штраф з подальшою конфіскацією знарядь виробництва, сировини та продукції, яка була виготовлена внаслідок незаконної діяльності.

Отже, якщо замовник не може напряму орендувати приміщення для роботи девелоперів, то лишаються варіанти фізичної особи-підприємця та української компанії ТзОВ. В першому випадку важливо пам’ятати, що фізична особа-підприємець, яка є платником єдиного податку, може здавати в оренду/суборенду нерухомість площею не більше 300 кв. м. Крім того, ФОП-єдинник, з яким у замовника укладено контракт, не може особисто надавати послуги по розробці програмного забезпечення і, відповідно, отримувати за це жодних платежів. В протилежному випадку це може привернути увагу контролюючих органів.

Що стосується української компанії-посередника між замовником і девелоперами, які надають послуги по розробці програмного забезпечення, то в даному варіанті проблем з суборендою бути не повинно. Але, як вже було сказано вище, постійне знаходження декількох фізичних осіб-підприємців (девелоперів) в приміщенні української компанії може бути трактовано контролюючими органами як трудові відносини, що не виключає додаткових перевірок. Такій варіант розвитку подій є малоймовірним, хоча й можливим.

Ще один спосіб оренди, який досить часто практикується в Україні, пов'язаний з можливістю розробки програмного забезпечення з використанням обладнання замовника без будь-яких окремих договорів оренди. В такому випадку в основному контракті має бути зазначено, що підрядник має право перебувати в приміщенні замовника і користуватися необхідними для роботи засобами та обладнанням. Такий спосіб називається функціональною орендою і є дуже вигідним в плані організаційних витрат, хоча певні ризики все ж такі існують.

Не так давно в Україну прийшла мода на коворкінг, що дає ще одну можливість вирішити питання з орендою. Коворкінг – це нова модель організації роботи фізичних осіб-підприємців та фрилансерів у єдиному робочому приміщенні. Іншими словами, це колективний офіс для людей з різним типом зайнятості, які можуть орендувати робоче місце на будь-який проміжок часу, будь то година, місяць або рік. Єдине, на що потрібно звернути увагу, – це те, що сума платежів за рік не має перевищувати 1 мільйон гривень. В протилежному випадку фізичній особі-підприємцю доведеться зареєструватися як платник ПДВ. В цілому така організація роботи є цілком легальною і фінансово вигідною, але слід зазначити, що вона все ж таки потребує певних бухгалтерських та адміністративних витрат.

Як ви можете бачити, існує чимало варіантів оренди, кожен зі своїми плюсами і мінусами. Саме тому так важливо провести комплексний аналіз ризиків перед тим, як приймати будь-яке рішення.

Як тільки питання з орендою вирішено, слід звернути увагу на наступний важливий етап відкриття IT-компанії в Україні, а саме на укладення необхідного для роботи контракту про надання послуг по розробці програмного забезпечення. Наявність такого контракту є вимогою чинного законодавства України. Тут потрібно звернути увагу на те, що в більшості випадків типові контракти на надання послуг не можуть захистити права замовника та девелопера на належному рівні. Це є причиною того, що сторони все частіше укладають додаткові контракти, які не є вимогою українських законів, а скоріше характерні для західної системи права. Мова йде про «Угоду про неконкуренцію» і «Угоду про нерозголошення». Укладення таких контрактів не суперечить законодавству нашої держави, хоча і не є чимось звичним, особливо якщо справа доходить до суду.

Щодо оплати послуг по розробці програмного забезпечення, тут також є свої нюанси. Згідно закону про полегшення експорту послуг, який вступив в силу 03.12.2016, акти наданих послуг, які раніше були обов’язковою підставою для оплати, було скасовано. Тепер первинним документом вважається рахунок (інвойс), який може бути виставлений в електронному вигляді. Такий інвойс є підтвердженням факту надання послуги, що значно полегшує роботу фізичних осіб-підприємців і фрилансерів та спрощує бухгалтерію, проте має і певні негативні наслідки. Річ у тому, що виставлений рахунок, на відміну від акту наданих послуг, не є підтвердженням передачі авторських прав, що викликає певні питання. В такому випадку потрібно більш детально вивчити законодавство країни замовника, тому що деякі держави взагалі не потребують передачі авторських прав, і договірні зобов'язання вважаються виконаними з моменту розробки програмного забезпечення (продукту).

Незважаючи на те, що чинне законодавство України націлено на полегшення роботи фізичних осіб-підприємців і фрилансерів, які надають IT-послуги дистанційно клієнтам, що знаходяться за межами нашої держави, все ще існує цілий ряд обмежень для нормального функціонування IT-бізнесу. По-перше, мова йде про складнощі легального працевлаштування іноземців в Україні та отримання необхідних дозволів. Також це стосується посвідок на тимчасове проживання на території нашої країни, необхідних для офіційного здійснення певної діяльності.

По-друге, важливим аспектом є укладення контрактів, пов’язаних з наданням послуг по розробці програмного забезпечення, між іноземною компанією та девелоперами, які здійснюють свою діяльність як фізична особа-підприємець. Попри те, що кожен за таких контрактів на експорт послуг може бути укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та вважається виконаним після оплати рахунку, процес передачі авторських прав все ще є відкритим і потребує певного доопрацювання.

Ще однією проблемою, пов’язаною з відкриттям IT-компанії в Україні, є ведення бухгалтерського обліку. Так, контролюючи органи можуть звернути увагу на те, що штатний бухгалтер українського підприємства обслуговую водночас багатьох фізичних-осіб підприємців. Щоб такого не сталося, краще укласти договір з незалежним підрядником-бухгалтером, який в свою чергу укладе окремі договори з кожним з фізичних осіб-підприємців.

Крім усього іншого, питання виникають і щодо банківських тарифів. Річ у тому, що при оплаті послуг девелоперів замовник також оплачує певні комісійні платежі за банківські послуги. Існуючі сьогодні тарифи досить високі й складають приблизно 30 доларів США за кожен платіж. Варіант вирішення цієї проблеми полягає в укладенні контракту між іноземною компанією та українською компанією, яка в свою чергу укладе контракти з розробниками програмного забезпечення. В такому випадку виплата буде здійснюватися лише раз українській компанії, а не кожному з розробників окремо, що зменшить кількість комісійних платежів. Ще один варіант вирішення цієї проблеми полягає в створенні віртуального рахунку, який також дає можливість оплачувати комісійні платежі лише раз. Але в такому випадку всі суми, які переказуються на цей рахунок, підлягають подвійному оподаткуванню.

Що стосується оподаткування IT-компаній і спеціалістів в Україні, то і тут є певні нюанси. Якщо раніше суб'єкти господарської діяльності в IT-сфері сплачували податок на прибуток за пільговою ставкою в 5%, то з 01.02.2015 вони позбавлені такої пільги, у зв'язку з чим тепер зобов'язані оплачувати загальну податкову ставку в 18%. Але, як вже було сказано вище, згідно пункту 26.1 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України, до 1 січня 2023 всі операції з постачання платником податків програмної продукції звільняються від оподаткування ПДВ. Тут слід звернути увагу на те, що супутні послуги (наприклад, тестування програмного забезпечення) не вважаються програмною продукцією і тому обкладаються ПДВ на загальних підставах.

Щодо можливості застосування спрощеної системи оподаткування в IT-сфері, згідно чинному податковому законодавству України, це можливо виключно для фізичних осіб-підприємців 3 групи, які відповідають певним вимогам і не перевищують встановлений граничний розмір доходу. Отже, незважаючи на те, що існують 4 групи спрощеної системи оподаткування, фізичні особі-підприємці, які хочуть працювати в IT-індустрії, можуть обрати тільки 3 групу, але вона і є самою оптимальною для цієї сфери діяльності.

Таким чином, попри те, що відкриття IT-компанії в Україні тягне за собою певні складнощі, ця сфера все одно є дуже прибутковим напрямком господарської діяльності в нашій країні. Тому якщо ви хочете розпочати свій бізнес, то вам просто потрібно більш детально ознайомитися з усіма її нюансами. Для цього вам може знадобитися компетентний юрист, який допоможе знизити всі можливі ризики. Тож поставте перед собою ціль, запасіться терпінням і скоро ви побачите результати своєї праці.